Оцінка структурної динаміки економіки промислових регіонів Сходу України

Згідно з бюджетною темою “Модернізація економіки промислових регіонів України в умовах децентралізації управління“, підтеми «в»: «Стратегія структурно-технологічної модернізації промислових регіонів України», підготовлено науково- аналітичну доповідь, в якій досліджуються стан та рівень ефективності структурного розвитку промислових областей та відповідних економічних районів України через визначення інтегральних індексів та порівняння з інтегральними пороговими значеннями. Визначено перелік основних індикаторів структурного розвитку та вектор порогових значень з урахуванням міжнародних порівнянь, що дозволяє ідентифікувати існуючий стан та проблеми ефективності структурного розвитку промислових областей України. Як приклад розроблено сценарій структурного розвитку промислових областей України, що відповідає досягненню фази розквіту постіндустріального розвитку. Результатом розрахунків є щорічні стратегічні орієнтири індикаторів та ключових макропоказників структурного розвитку до 2020 р., які є стратегічним планом структурного розвитку та можуть слугувати критерієм ефективності виконання стратегій розвитку.
Науково-аналітична записка підготовлена д.е.н. В.І Ляшенком, д.е.н. Ю.М. Харазішвілі, д.е.н. М.М. Якубовським, к.е.н, М.О. Солдак.

1. Запропоновано індикатори структурного розвитку областей України та визначено вектор порогових значень (нижній поріг, нижнє оптимальне, верхнє оптимальне, верхній поріг) з урахуванням досвіду розвинених країн ЄС та країн світу, що дає змогу через інтегральне оцінювання ідентифікувати стан структурного розвитку промислових областей та відповідних економічних районів. Причому, Визначення вектору порогових значень кожного індикатора структурного розвитку та їх інтегральна згортка дає можливість припустити, що знаходження інтегрального індексу нижче нижнього порогу свідчить про належність до доіндустріального суспільства; між нижнім оптимальним та нижнім пороговим – до індустріального суспільства; між верхнім та нижнім оптимальним – до постіндустріального суспільства.

2. За результатами досліджень встановлено, що практично всі промислові регіони та відповідні економічні райони знаходяться у фазі індустріального розвитку, що характеризується переважанням добувних галузей промисловості, важкого та низько технологічного машинобудування з технологіями переважно 3-го та 4-го укладів. За деякими індикаторами окремі області наближаються до фази постіндустріального розвитку, але гальмом для переходу у фазу постіндустріального суспільства є високий рівень корупції, тінізації економіки, використання застарілих технологій, відсутність достатнього рівня інвестування та інноваційного розвитку, принизливо низький рівень оплати праці у випуску та, як наслідок, низький рівень душового доходу.

3. Практично у всіх областях зростає реальний обсяг послуг, якій переважає реальні обсяги промислового виробництва. При цьому важливе значення має структура сфери послуг, яку можна поділити на такі складові: традиційні, прогресивні, креативні. За результатами досліджень за всіма видами послуг лідирує Північно-Східний район (завдяки Харківський та Сумської областей. Всі інші економічні райони та області мають приблизно однакову структуру послуг з незначним коливанням: традиційні – 38 %, прогресивні – 44 %, креативні – 18 %. Тобто всі розглянуті економічні райони та області мають недостатньо розвинутий напрям креативних послуг.

4. Як приклад розроблено сценарій структурного розвитку промислових областей України, що відповідає досягненню фази розквіту постіндустріального розвитку. Результатом розрахунків є щорічні стратегічні орієнтири індикаторів та ключових макропоказників структурного розвитку до 2020 р., які є стратегічним планом структурного розвитку та можуть слугувати критерієм ефективності виконання стратегій розвитку.

5. Найбільш відстаючим індикатором структурного розвитку є душовій дохід: від 2 до 8 разів від рівня економічно розвинених країн ЄС та світу. Зменшення податку ЄСВ є умовою необхідною, але недостатньою для зменшення рівня тінізації та підвищення рівня життя працюючого населення.
6. Необхідним є прийняття закону про обов’язкове поступове підвищення рівня оплати праці у випуску хоча б до мінімального рівня країн ЄС (0,26). На сей час маємо такі дані по промисловим областям України: частка оплати праці у випуску 0,11-0,22.